Облік витрат на оплату праці

Файл : диплом.doc (размер : 118,272 байт)

PAGE PAGE 20

КИЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ

ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Вінницький торговельно-екномічний інститут

Курсова робота на тему:

“Облік витрат на оплату праці”

ПЛАН

Вступ. Залагльні поняття про витрати виробництва.

Облік витрат на оплату праці.

Види і форми заробітної плати.

Аналітичний облік заробітної плати.

Синтетичний облік зарплати.

Утримання із зарплати.

Відрахування на соціальне страхування і інші внески до бюджету.

Висновки.

Витрати виробництва – це витрати живої і опредметненої праці підприємств (об`єднань) на виробництво й збут продукції. В практиці планування і обліку для характеристики витрат виробництва використовують термін “витрати на виробництво”, на випущену продукцію вони виражаються в її собівартості.

Собівартість продукції підприємств являє частину вартості цієї продукції, що включає споживані кошти, предмети праці, послуги інших організацій і заробітню плату працюючих, виражені в грошовій формі.

В умовах удосконалення господарювання собівартість продукції є важливішим економічним показником діяльності об`єднань і підприємств. Управління собівартістю підприємців являє собою планомірний процес формування витрат на виробництво, собівартості одиниці продукції, виявлення резервів економії, зниження собівартості і забезпечення систематичного контролю за виконанням завдань по собівартості.

Складовими елементами системи управління собівартості продукції є прогнозування й планування, нормування витрат, облік і калькуляція, економічний аналіз, контроль за формуванням собівартості.

На схемі зображені найважливіші взаємозв`язки елементів в системі управління.

Прогно-зування

Плану-вання

Норму-вання

Облік витрат

Кальку-ляція

Економ.

аналіз

Контроль

Облік витрат на виробництво і калькуляція собівартості продукції є основними і відповідальними ланками облікової роботи.

Перед обліком витрат на вир-во продукції поставлені такі основні завдання:

своєчасне, повне і достовірне відображення в обліці фактичних витрат, пов`язаних з вир-вом і реалізацією продукції, виконанням робіт і наданням послуг, а також невиробничих втрат і робіт; втрат, припустимих на окремих ділянках діяльності підприємства;

контроль за правильним використанням сировини, матеріалів, топлива й енергій, фонду заробітної плати та іншими статтями витрат, за дотриманням встановлених коштів, затрат по обслуговуванню виробництва і управлінню;

обгрунтована калькуляція собівартості продукції, правильне складання звітної калькуляції;

перевірка виконання планів по собівартості і виявленню резервів скорочення витрат;

виявлення результатів по собівартості продукції цехів і інших підрозділів підпр-ва.

Виконання перерахованих задач повинно базуватися на правильній організації бухгалтерського обліку витрат вир-ва. Добре налагоджений облік сприяє усуненню безгосподарності і надлишків у використанні коштів, їх економії. Це забезпечує зростання рентабельності підприємств і організацій.

У плануванні, обліку і калькуляції собівартості продукції застосовуються декілька угрупувань витрат: по місцю їх винекнення (це можливо для організації внутрішньовиробничого госпрозрахунку), по видам продукції (для калькуляції собівартості) і по видам витрат, тобто по статтям і елементам витрат. Останнє угрупування є досить важливим у обліці собівартості продукції.

Під економічним елементом витрат розуміють первинний однородний вид витрат на вир-во продукції, який на вир-ві неможливо розкласти на складові частини. Основними положеннями прийнята єдина і обов`язкова для всіх об`єднань і підприємств номенклатура економічних елементів витрат на вир-во:

Сировина й основні мат-ли (за відрахунок поворотних відходів).

Купівельні вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру.

Допоміжні мат-ли.

Топливо.

Енергія.

Заробітна плата. Основна і додаткова.

Відрахування на соціальне страхування.

Амортизація основних фондів.

Інші витрати.

Заробітна плата являє собою суттєвий елемент собівартості.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці» – це винагорода, виражена, як правило, в грошовій формі, або уповноважений їм орган виплачує робітнику за виконану їм роботу.